Ця книга замислювалася автором як підручник, а перетворилася в міру роботи над нею на сповідь людини, яка вклала життя в загибле, але від цього не менш цікава справа - дослідження російської культури. Хворе породження хворої системи, російська культура приречена разом із системою і загинути. Російська цивілізація, на думку Дмитра Бикова, може ще якийсь час функціонувати — інституційно чи фізично, але не змістовно. Зміст проекту вичерпано, він дійшов логічного та неминучого самознищення. З Росії начисто пішло, поїхало чи просто вимерло те, за що Господь її терпів. Отже, автору доводиться мати справу із завершеним процесом — у цьому принципова новизна запропонованого дослідження. Тільки закінчений процес і доступний вивченню: для аналізу російської культури сьогодні настав оптимальний час, що й підтверджується всесвітньо зростаючим інтересом до неї. Хіба не є кінцевою метою будь-якої літератури — біографічної, зокрема, зрозуміти, чому це так закінчилося? Нова книга Дмитра Бикова - до жорстокості гірка, але при цьому така жива, така пристрасна і гаряча, що закрадається сумнів: чи до кінця вірить сам автор в основний її постулат про смерть російської культури?