Тіккун - група філософів, що виникла 1998 в Парижі. Вона орієнтувалася на Ситуаційний інтернаціонал, на дада і сюрреалізм, а також на Франкфуртську школу, на молодого Лукача, на Ханну Арендт, на роботи Гершома Шолема з єврейської містики, і, зрозуміло, на Вальтера Беньяміна. Що стосується сучасної філософії, слід відзначити сильний вплив робіт Джорджо Агамбена, з яким був встановлений безпосередній контакт, а також захоплення роботами Жільбера Сімондона, Жиля Дельоза, і, хоч і не всіма, цікаві до робіт Мішеля Фуко. Модні ідеологи на кшталт Олена Бадью чи Славоя Жижека ігнорувалися, чи, точніше, зневажалися. Незабаром постало питання про видання журналу під назвою «Tiqqun», що було відсиланням до традиції єврейської містики, в якій поняття «тиккун олам» означало виправлення зіпсованого, спустошеного, що втратило гармонію світу. Тут можна знайти месіанську відсилання, поділювану Беньяміном, але й усієї західної традицією критики, спільної анархізму і соціалізму.

Четверта книга із серії робіт французького філософського колективу «Тіккун». «Уявна партія постає в Виставі як така, що складається не з людей, але з дивних вчинків, у тому сенсі, як їх розуміє саббатіанська традиція».