Олександра Яківна Бруштейн почала писати автобіографічну трилогію "Дорога йде в далечінь" у 1956 році. 72-річна, глуха і майже сліпа, Бруштейн писала книгу, героїнею якої була вона сама, але дев'ятирічна.
Сашенька живе у Вільні (нині – Вільнюс) з мамою та татом, куховаркою, бонною та вчительками та готується вступати до Інституту благородних дівчат – з цього починається книга. З енциклопедичною точністю майже через 50 років Бруштейн відтворює місто, якому належить пережити дві світові війни і Голокост. Ця точність стосується як подробиць побуту, а й переживань людей кінця ХІХ століття, вже відчували наближення змін - політичних, соціальних, технічних.
Всі описані в книзі події достовірні, кожен персонаж - незалежно від його місця та ваги в книзі - має реальний прототип, чиє ім'я та прізвище в більшості випадків і носить. Це дозволило Марії Гельфонд - автору дослідження - знайти в архівах і включити в текст коментарів не тільки підтвердження існування людини, але й простежити її історію, дізнатися, як вона жила до, під час і після подій, описаних у книзі. І ця повноцінність та ґрунтовність коментаря дає можливість видати його окремо, без коментованого тексту.
Книга, яку ви тримаєте в руках, - перша частина проекту, включає коментар до двох повістей трилогії - "Дорога йде в далечінь..." і "На світанку".
Складання, редагування, оформлення серії Ілля Бернштейн
Видання 2-е, виправлене
Для середнього та старшого шкільного віку.