«Розпізнавання» (1955) — шедевр Вільяма Геддіса, який входить до сучасного канону американської літератури XX століття і вже понад півстоліття переосмислюється як твір між модернізмом та постмодернізмом. Роман, який засвоїв у собі найкращі художні прийоми і тієї й іншої епохи. Ця двоїстість - ключ до роману-маскараду, і водночас його прокляття. У трьох частинах роману (за кількістю стулок триптиха Ієроніма Босха) розповідається історія Уайатта Гвайна, сина священика кальвіністського з Нової Англії, талановитого художника, який уклав фаустівську угоду — підробляти полотна старих майстрів для нью-йоркського арт-шахрая Рект. Навколо цього сюжетного ядра розгортається складна наративна система, що охоплює три десятиліття на трьох континентах і звернена до релігії, алхімії, чаклунства, історії мистецтва, медицини, агіографії, міфології, антропології, астрономії, метафізики та інших галузей знання. Але неабияка ерудиція Геддіса, як не парадоксально, відштовхнула перших читачів «Розпізнавань», і лише згодом цей роман отримав заслужене визнання. У 2022 році, до 100-річчя від дня народження Вільяма Геддіса, у серії New York Book Review було перевидано ключові твори, а в Університеті Вашингтона в Сент-Луїсі відбулася велика конференція, присвячена творчості автора. Вплив, який зробив Геддіс на світову літературу, ще потрібно осмислити, але, за влучним зауваженням Коула Фішмана, «Вільям Геддіс, можливо, не ваш улюблений автор, але він, ймовірно, улюблений автор вашого улюбленого автора».