У «Імперії» Крахт розповідає нам достовірну історію Августа Енгельгардта, примітного та вартого уваги аутсайдера. Отримавши освіту помічника аптекаря та зазнавши впливу руху за цілісне оновлення життя (Lebensreformbewegung), на початку XX століття він раптом зірвався з місця та вирушив до тихоокеанських німецьких колоній.

Там, у так званих протекторатних землях Німецької Нової Гвінеї, він засновує «Сонячний орден» — квазі-релігійну спільноту, яка ставить за мету здійснити ідеали нудизму та вегетаріанства на новій основі, вже не обмежуючи себе дрібнобуржуазними умовностями Вільгельмінської імперії. Енгельгардт придбаває кокосову плантацію на острові Кабакон і цілком присвячує себе, не турбуючись про економічний успіх чи хоча б мінімальний прибуток, теоретичній розробці та практичному здійсненню вчення про кокофагію.

«Сонячна людина-кокофаг», вільна від турбот про одяг, житло та харчування, орієнтується виключно на плід кокосової пальми, який дозріває ближче до сонця, ніж усі інші плоди, і в кінцевому рахунку може привести людину, яка харчується тільки ним (а отже, і сонячним світлом), до стану безсмертя, тобто зробити її богоподібною.