Ганс Магнус Енценсбергер — найвизначніший німецький поет другої половини XX століття, продовжувач традицій громадянської лірики від Гейне до Брехта. Довгий час він поєднував політичний радикалізм з естетичним радикалізмом. Свій епос-катастрофу Енценсбергер назвав «комедією», саркастично переосмисливши визначення Данте: «Комедія — поетичний твір середнього стилю з лякаючим початком і благополучним кінцем». Це і комедія в загальноприйнятому сенсі, але діапазон авторської рефлексії широкий — від «корабля дурнів» до «світлого майбутнього», від «людської комедії» до гегів німого кіно. У її підґрунті — згасання революційних надій 1960-х років.

Перший варіант «Загибелі “Титаніка”» був створений у 1969 році в Гавані, під час роботи Енценсбергера на підтримку кубинської революції, але єдиний екземпляр загубився на шляху до Європи. Таким чином, історія створення перегукується з головною темою поеми.

Непотоплюваний лайнер, що вмістив усі блага західної цивілізації, затонув за два роки до початку Першої світової війни. Він постає грандіозною метафорою суспільства благоденства, шляхи якого незбагненні, а катастрофи непередбачувані. За думкою поета, законів історії ми не знаємо, а результати суспільної еволюції та політичної діяльності неможливо передбачити, і в цьому причина невдачі всіх позитивних утопій.

Перетворення загиблого «Титаніка» в міфологему, в потужний двигун культурної індустрії також знайшло відображення в поемі, вперше перекладеній на українську мову.

До сьогодні Х. М. Енценсбергер залишається одним з найвпливовіших європейських інтелектуалів.