Книга австрійського класика про країну, де він провів останні півтора роки життя (1940–1942).

Стефан Цвейг об'їздив півсвіту і жив у різних країнах, але саме Бразилії судилося стати останнім притулком письменника. Він був зачарований цією колишньою португальською колонією, яка перетворилася з вузької смуги узбережжя в п'яту за величиною країну світу, і оспівав її у своїй книзі. Цвейг захоплююче оповідає історію Бразилії, живописує її міста і помічає дивовижні закономірності розвитку. Протиставляючи нову батьківщину Європі, що руйнує себе, Цвейг вважає, що за Бразилією майбутнє: адже її потенціал воістину невичерпний, а її миролюбність — запорука щастя та успіху.