Книга Олексія Конакова про Євгена Харитонова — це скрупульозна реконструкція біографії одного з найрадикальніших новаторів російської прози другої половини XX століття. У ній представлено аналіз його текстів та авторських стратегій, виконаний на стику соціології та психоаналізу.

Крім того, книга містить нарис устрою пізньорадянського культурного життя, що розгортається на межі між офіційними та підпільними формами існування театру та літератури.