Включення сучасного російського мистецтва в контекст естетичного досвіду ХХ століття — така головна задача книги есеїв Олексія Парщикова. Відомий поет пише про нові можливості сприйняття та несподівані трансформації смислів.

Сюжети його есеїв — поезія, фотографія, відео-арт, артхаусне кіно. Герої — Іван Жданов і Метью Барні, Олександр Єременко і Ліза Робертс, Ілля Кутик і Тед Г'юз, Сергій Соловйов і Євген Дибський, Олександр Ілічевський і Ігор Ганіковський.

Прагнення показувати одночасно різні рівні реальності дає Парщикову можливість представити у вигляді дивовижних картин сцени своєї київської юності та московське літературне життя початку 80-х. У книгу входять на рівних правах фантастична кіноповість і коментований переклад поеми американського поета Майкла Палмера.

І про що б не писав Парщиков, його естетична рефлексія завжди усвідомлює себе в контексті великої європейської традиції, в якій Данте, Фома Аквінський і Леонардо да Вінчі так само актуальні, як і поети, які дебютували в 1990-ті або на початку 2000-х років.