«Tristia» — цикл віршів, що переріс у невелику книгу. Відправною точкою стали «Скорботні елегії» (Тристії) Овідія, написані на засланні. У віршах Бориса Херсонського змішані часи та місця, в античний сюжет вклинюються радянські реалії та прикмети сучасності. Читач знайде у цих текстах ремінісценції та приховані цитати з поетів різних століть та народів. Але мотиви переслідування та вигнання, розпачу та надії, спроби смиренності та розлучення з улюбленим містом роблять цю постмодерністську мозаїку цілісним — і дуже особистим — висловлюванням.