Збірник робіт видатного швейцарського філолога та історика ідей Жана Старобінського (нар. 1920) об'єднаний темою меланхолії, розглянутої як факт європейської культури. Автор простежує історію меланхолії від Античності до XX століття, вивчаючи як традицію медичного вивчення та лікування меланхолічних розладів, так і літературну практику, засновану на творчому переосмисленні меланхолічного досвіду.

Серед письменників і поетів, чиї твори аналізуються з цієї точки зору, — Вергілій, Овідій, Карл Орлеанський, Мігель де Сервантес, Роберт Бертон, Карло Гоцці, Е.-Т.-А. Гофман, Жермена де Сталь, Сьорен К'єркегор, Шарль Бодлер, П'єр-Жан Жув, Роже Кайуа, Осип Мандельштам та багато інших.

«Кожного меланхоліка слід лікувати, з'ясувавши спочатку досконально стан його розуму, його характер і звички, аби приборкати пристрасть, яка, підкоривши його думку, підтримує його марення». Головне завдання терапії — «знищити нав'язливу ідею», за висловом Пінеля. В очах Ескіроля і Пінеля меланхолік — жертва вигаданої ним ідеї, яка веде в ньому паразитарне існування. Проженіть, знищіть, розчиніть, підірвіть цю панівну ідею, і хвороба зникне разом з нею.