Ця книга починається з вимушеного заслання і закінчується засланням. Можливо, її можна назвати автобіографічною, хоча тут немає фактів. Можливо, її можна назвати сповідальною, хоча тут немає зізнань. Вона про корінь, який не перестає рости. Про польову стежку, що веде до мегаполісу. Про кохання, яке саме є дорогою. Про мову, яка водночас стає притулком і порятунком. Про ягоди старих і гірких спогадів, що ваблять, отруюють і зцілюють нас. Книга складається з вибраних віршів із трьох попередніх збірок, а також тих, що написані в останні роки.