Як повинна почуватися людина в суспільстві, емблемою якого є рядок: «Він хотів володіти тобою / ми трималися»? Особливо, коли результати цього «володіння» й «утримання» вже очевидні, бо всесвіт, соціальний і особистий, закінчився.

Однією з відповідей на ці питання є книга віршів Артура Коморовського «Я — заборонений прапор». У ньому відображені складні відносини з дійсністю, які під впливом соціальних обставин надзвичайно зіпсовуються. У книзі порушується актуальна проблема неприйняття «чужого», тобто тих, хто чимось відрізняється, не в’яжеться зі «своїм». Немає значення, на чому ґрунтується ця відмінність. Лейтмотиви насильства та крихкості тіла, спроби знайти точку опори в післясерпневому світі – все це вводить книгу Артура Коморовського в русло протестної лірики, зберігаючи при цьому самобутність поетичного світу.