У центрі книги Єгани Джаббарової — тіло молодої жінки, існування якого, з одного боку, регулюється суворими правилами патріархальної азербайджанської сім'ї та громади, а з іншого — підпорядковане неврологічній хворобі, яка викликає сильний біль і забирає мову. Звертаючись із методичністю дослідника до кожної з частин тіла, письменниця піднімає пласти спогадів, традицій та практик, заборон і розпоряджень, пов'язуючи їх із самим особистим, фундаментальним і неминучим, що є у людини, — фізичною оболонкою, з усіма її обмеженнями та особливостями. Можливо, хвороба зрештою не лише обмежує та позбавляє, а й дає ключ до звільнення?
Історії кількох поколінь жінок, приналежність та чужорідність, непокора та виживання, спадщина, яку не вибираєш, і як із нею бути — у таких координатах живе дебютна прозова книга Єгани Джаббарової.