Анна Радлова — петербурзька поетеса та відома красуня Срібного віку, авторка кількох поетичних збірок і численних перекладів. У 1920-х вона опинилася в центрі літературного та театрального життя. Створений нею та її друзями гурток «емоціоналістів» претендував на лідерство в новій революційній культурі.

У цей час Радлова пробувала себе в драматичній та прозовій формах. Її тексти відрізняються психологічною тонкістю та містичною насиченістю, до того ж присвячені найзагадковішим сторінкам російської історії. «Повість про Татаринову» (1931; вперше опублікована А. Еткіндом у 1997 році) написана динамічною метафоричною прозою. Вона розповідає про сектантську громаду Катерини Татаринової, що існувала в Петербурзі за часів Олександра I.

«Богородицький корабель» (1921) — драма у п'яти сценах, написана характерним віршем Радлової; фабула заснована на апокрифічній легенді російських скопців. «Крилатий гість» (1922) — збірка містичних віршів, через які просвічує трагедія історії та своєрідний еротизм авторки.

У своїй історичній прозі та поезії Радлова спирається на документальні джерела, вводячи їх у ліричний сюжет, що вражає сенсаційною новизною.

«Існує реальність, у якій смерть поступлива і зворотна, воскресіння повторюються знову, а воскреслі зберігають пам'ять про свої попередні втілення: реальність текстів. Двісті років тому незвичайна жінка намагалася лікувати чоловіків від їхньої любові. Документи про неї були опубліковані наприкінці наступного століття. Інша незвичайна жінка перечитала їх і переписала по-своєму у 1931 році. У 1996 році ми вперше прочитали її версію любові, крові та історії. Здається, настав час перечитати». А. Еткінд