У цій короткій книзі Маркус Габріель стверджує, що мистецтво своєю суттю неконтрольоване. У природі витвори мистецтва бути автономним настільки, що світ мистецтва ніколи не зможе пересилити його. З часів наскельних малюнків у Ласко мистецтво володіло людськими розумами. Завдяки виникненню мистецтва ми стали людьми, тобто істотами, які живуть у світлі образу людської істоти та її становища у світі та у відношенні до інших видів. Завдяки своїй структурній, онтологічній владі мистецтво було і залишається радикально автономним. І все ж ця влада глибоко двозначна, оскільки ми не в змозі контролювати її дію.

У цій книзі провідний представник "нового реалізму" застосовує такий філософський погляд на мистецтво для створення нового естетичного реалізму.