Усі люблять морський флот. Але Росія - держава річкова, і справжній флот Росії, один із найбільших у світі, - це річковий флот. Ось тільки суспільство майже його не помічає. Тобто не помічає країни, де живе.
Русь перетворювалася на Росію, розтікаючись річками. Першопрохідники йшли на стругах і човнах, дощаниках та барках. Петро I перетворив свою державу на імперію і побудував для столиці перші канали, а Катерина II, продовжуючи справи Петра, заснувала на них правила судноплавства. Далі ці правила були поширені на всі річки Вітчизни. Так із різношерстої маси річкових суден був сформований «регулярний» флот. Річковий флот.
Перший російський пароплав був річковим, і перший теплохід теж. Дорог у країні завжди не вистачало, і прогрес пробирався до Росії річками. Його везли річкові судна. Передові технології, промислові, економічні та соціальні, спочатку з'являлися на речфлоті. Речфлот брав участь у всіх справах батьківщини. Селяни, що звільнилися від фортеці, йшли в пароплавці, і перші фірми були пароплавствами. Розквіт капіталізму - це річкові трести та синдикати. Громадянська війна - це битви річкових бронефлотилій. Свої судна мали бравурний стаханівський рух, грандіозні будови індустріалізації, жорстокий ГУЛАГ. У Велику Вітчизняну річкові судна евакуювали тисячі заводів та мільйони людей, річкові кораблі билися з ворогом на фронтах. І післявоєнний розквіт СРСР був розквітом річкового флоту, коли річками рушили гігантські суховантажі, гордовито попливли пасажирські лайнери, стрімко полетіли судна на підводних крилах.
У цій книзі розповідається не лише про розвиток речфлоту, а й про людей, які творили річкову історію Росії. Про внутрішній устрій річкового життя. Про її взаємозв'язки з політикою та культурою. Про катастрофи, які трясли країну і річфлот. Про дивовижні проекти та фантастичні мрії. Про нерозривну спорідненість простої людини та річкового пароплава. Зрештою, у цій книзі розповідається про долю та душу нації, бо корабель — це завжди і доля, і душа.