Літературна творчість Марії Вайцашонак базується на її майже міфологічній національній ідентичності та давній класичній традиції. Природність тексту, невимушеність мовного стилю, запам’ятовуваність народного розмовного мовлення роблять прозу й поезію Марії самобутніми й непідробними серед багатьох творців нашої сучасної літератури.

На жаль, Марія Вайтяшонок почала втрачати зір. Читати і писати стає для неї все більш проблематичним. Проте її духовно-творча діяльність змушує шукати нових можливостей участі в літературному процесі — так з’явився спільно з Оксаною Йоркіною блог-діалог «Про премію в Силічах».

Марія розповідала по телефону про своє ставлення до різноманітних актуальних і зловісних подій у своєму та громадському житті, задаваючи тему розмови або відповідаючи на запитання однокласника. Ці розмови мали не лише творчий характер, а й вражаюче художнє підґрунтя як у сюжетному, так і в мовно-стильовому оформленні.