Брюс Хейнс зробив кар'єру як гобоїст у класичному оркестрі і з молодості цікавився історією виконавської практики та свого інструмента. Наприкінці 1960-х років він відкрив у Каліфорнії майстерню, де під його керівництвом виготовлялися репліки барокових гобоїв.

Накопичений ним досвід виконання на сучасних і історичних інструментах, а також концертів і записів з відомими музикантами та колективами, спілкування з музикознавцями ліг в основу цієї книги. У ній Хейнс розповідає, як кодифікований нотний запис і поширення музичних творів на папері поступово очистили західну музику від варіативності та зробили її «академічною».

В останні півстоліття академічні музиканти виявили за строгим фасадом своєї дисципліни цілий всесвіт, з якого, не зумівши його повністю підкорити, ця дисципліна виросла. Таким чином, історичний кінець старовинної музики виявився умовою її початку, нового народження, до якого був причетний і автор цієї книги.