Герой книги знаходить свій старий телефон і перечитує збережені смскі. Щодо кожної з них є що згадати — можна написати цілий роман. А в романі торкнутися цих вічних питань: як жити, як знайти кохання, як заробити літературою, витрачати не більше двох баксів на день, чи потрібно йти на площу, щоб змінити владу?

Павло Антипов пише ліричний постфікшн, і цей текст — мова навздогін життя. Тут однаково важливі достовірність ситуацій та чудасії пам'яті, вербальний гон та збої настроїв.

пам'ятаю ішов дощ
було якось радісна