Нові оповідання Володимира Сорокіна – про жінок: на війні та в жорстокому світі, в обставинах, ворожих жіночій природі.

Наглядачка в концтаборі, майбутня зірка прогресивного мистецтва, маленька дівчинка в радянській лікарні, юна геніальна шахістка, студентка перебудови та інші героїні збірки складають галерею проникливих, точних, дуже різних портретів, об'єднаних одним: пережите насильство незворотно змінює їх, але не стирає, а лише загострює їхню індивідуальність.

Сорокін залишається собою – вибудовує карнавальні антиутопії, жонглює цитатами з канонічної російської літератури та матеріалізує метафори. Водночас він продовжує рухатися в новому напрямку. Все більше співчуття до свідків і невільних учасників великих геополітичних драм, наративність і ліризм, задані "Завірюхою" і продовжені в "Докторі Гаріні", в "De feminis" особливо помітні.

Чутливий до духу часу і незмінно випереджаючий час у своїх оцінках, Володимир Сорокін чітко виступає проти розлюднення антагоністів.