Стюарт Джеффріс (нар. 1962), британський публіцист, колумніст Guardian, автор кількох книг, цього разу пропонує читачам панорамний або, скоріше, калейдоскопічний огляд півстолітньої на сьогодні історії постмодернізму — чи то культурної парадигми, чи то стилю, чи то стану, що сплутав карти прихильникам лінійних історичних наративів і змішав, здається, все і вся: високе і низьке, старе і нове, правду і вигадку, мистецтво і поп-культуру тощо.

Серед героїв книги — філософи, політики, художники, стартапери, кінорежисери, архітектори, музиканти та активісти, представники всіх сфер культурного (і не тільки?) виробництва, які внесли свій вклад у «велике стирання меж», що поставило під сумнів усі ієрархії (замість них тепер — все), часові рубежі (все тепер завжди) і власне межі (все — всюди).

Джеффріс, у свою чергу, постмодерністськи ставить під сумнів сам постмодернізм, показуючи, що закладений у нього неоліберальним капіталізмом емансипаторний заряд не спрацював, але водночас визнає, що якщо ми стали постмодерністами, у нас немає шляху назад.