«Дві мови, одна душа» — найкоротша книжка, принаймні з тих, що я знаю, поета, який вловив вільний дух шістдесятників... і зберіг його донині. Лаконізм багатьох його висловлювань свідчить, між іншим, про те, що авторові не чужа німецька класична поезія з її прагненням до самообмеження (Dichten = конденсувати!). Проте єврейські традиції також вчать нас не витрачати слів, а Фелікс Баторін — традиціоналіст у хорошому сенсі. Десяток віршів білоруською, трохи більше на ідиш. Природа і місто, минуле і сучасне — поета цікавить життя в усіх його проявах, але він давно шукає свої ідеальні місця не у великому місті, і не в досить спотвореному сьогоденні. Тому вірші позначені печаттю ностальгії – і водночас віри в майбутнє. Автор уникає гасел, грандіозної риторики, бурхливих емоцій, хоча іноді його охоплює розпач... Якби мене попросили підібрати один іменник для Ф. Баторіна (різного часу, різної тематики, а також різномовної), я б сказав, що це тихі гімни життю і свободі. Загалом збірка гідно представляє творчість мого славетного земляка. (Вольф Рубинчик, Минск, 2024) (Вольф Рубинчик, Минск, 2024)

Фелікс Батори́н (Хаймовіч Фелікс Барысавіч) — білоруський письменник, перекладач, прозаїк. Народився 5 лютого 1948 року в Мінську. Вищу медичну освіту здобув у Мінську, чотири десятиліття працював лікарем. Дебютував у літературі 1967. Пише білоруською та івритом (їдиш). Перекладає білоруською з німецької, ідиш, івриту, російської та польської мов. Автор шести поетичних книг білоруською мовою та однієї на ідиш, а також художньо-документальної повісті «Чорний рік» про початок антифашистського опору в Мінському гетто під час Другої світової війни. Ця книга знайомить читача з віршами Ф. Баторіни білоруською та івритом (їдиш) мовами.