Стародавні греки, для яких, як і для всіх дописемних культур, тренована пам'ять була неймовірно важливою, створили складну систему мнемонічних технік. Успадковане та записане римлянами, це мистецтво пам'яті перейшло в європейську культуру і було відроджене (значною мірою завдяки Джордано Бруно) в окультній формі в епоху Відродження.

Книга Френсіс Йейтс, вперше видана у 1966 році, стала основою для всіх наступних досліджень, присвячених історії філософії, науки та літератури. Авторка простежує історію пам'яті від давньогрецького поета Сімоніда і давньоримських трактатів, через Середньовіччя, де пам'ять набуває теологічної перспективи, до вже згаданої ренесансної магічної пам'яті. Вона доходить до універсальної мови «невинної Кабали», проект якої був розроблений Г. В. Лейбніцем у XVII столітті.

Окрім цієї основної теми, Йейтс також торкається питань, пов'язаних з античною архітектурою, «Божественною комедією» Данте та шекспірівським театром. Читачеві пропонується другий, суттєво доопрацьований переклад цієї книги.

Френсіс Амелія Йейтс (1899–1981) — видатна англійська історикиня культури Відродження.