«Світлотінь» — роман про мистецтво і владу, про творця і тоталітарну державу, про страх, спокусу і зло. У центрі оповіді — доля великого режисера Георга Вільгельма Пабста: генія кіно, емігранта, який змушений повернутися до гітлерівського Рейху. Він все ще вірить, що не піддасться спокусі співпраці з варварським, нелюдським режимом, що не підкориться жодній іншій диктатурі, окрім диктатури мистецтва, але вже зробив перший крок до пастки, з якої йому не вибратися.

Німецький та австрійський письменник Даніель Кельман народився 1975 року в Мюнхені. Зірка сучасної німецької прози, один із найбільших сучасних романістів, автор бестселерів «Вимірювальне життя», «Ф», «Тіль». Лауреат багатьох літературних премій, номінант на Міжнародну Букерівську премію. Стиль Кельмана поєднує достовірність та точність реалізму з ідеально дозованою часткою фантасмагорії – у цьому відношенні він успадковує давні традиції німецької літератури.

Роман «Світлотінь» страшний і прекрасний. Він прекрасний не лише своєю актуальністю (хоча багато моментів у ньому ніби взяті з сьогоднішніх новин або зі суперечок у соцмережах), але насамперед майстерністю автора: Кельман пише так, що одразу стає ясно, що перед нами майстер вищої літературної ліги. Розповідаючи про людей кінематографа, роман розгортається перед нами як справжній фільм у зримих, точних мізансценах.

«Все це безумство, Франце, це пекельне безумство дає нам можливість зняти великий фільм. Без нас все було б так само, нікому не стало б краще, ніхто не був би врятований. Тільки цього фільму не було б...»