Роман, написаний німецькою мовою уродженкою Києва, російськомовною письменницею Катею Петровською, викликав широкий резонанс і був багаторазово відзначений преміями. Зокрема, його відзначили за те, що авторка знайшла спосіб описати невимовні події минулого століття, такі як війна, Голокост і Бабин Яр, як події сімейної історії. Вона з любов'ю переплела все, що знала про своїх предків, у захоплюючу оповідну тканину.

Цей роман відсилає до способу письма В. Г. Зебальда, у прозі якого, за словами дослідника, «відображений погляд — відповідний погляд минулого — пересотворює того, хто дивиться» (М. Маликова).

Роман удостоєний премії імені Інгеборг Бахман, премії Strega Europeo, літературної премії міста Аален Шубарт, премії Ернста Толлера та літературної премії Aspekte. Книга перекладена на двадцять мов.