«Сутрама» - це розповідь про пристрасть Роберта до парадоксів і семантичної непрозорості, про те, як він постійно іронізує. Цей сценічний діалог стає для зеленого аналітика відполірованою поверхнею, в якій головний сенс, який можна вловити, - це відображення самого аналітика. Безсумнівно, як смерть, що наш герой - клоун-мастурбатор…