Автор Фелікс Максимов — володар неперевершеного таланту, з тих, кого називають чарівниками слова. На перший погляд, зібрані тут оповідання — лише замальовки, враження про окремі епізоди життя. Однак вони запам'ятовуються як віщі сни та одкровення. Цю книгу важко визначити. Спогади? Не зовсім. Магічний реалізм? Частково. У цих текстах є непереборне зачаровуюче диво: воно може бути світлим, сумним, смішним, моторошним... Так, як пише Фелікс Максимов, не пише більше ніхто.

Від автора: Я народився в 1976 році в Москві, на Пресні, і тут же прожив життя. Пишу літери.

Мої замальовки про дитинство — не правда. Це відгомін, розпливчаста акварель, глечик з уламків, знайдених у розкопі, обличчя людини, відтворене з кісткових залишків. Не робота, а проба, не музика, а налаштування оркестру перед концертом. Завжди любив цей звук, обіцянку, передчуття. Спроба до дитинства — адже спроба до втечі не вдалася.

Імена всіх, крім моїх померлих рідних, я змінив. Спогади різних років зібрані по клаптиках і уламках у рік, коли настала війна. Того мене вже немає, немає і того, хто це пише зараз.