Дві містичні історії, представлені в цій книзі, написані двома відомими білоруськими авторами, які сховалися під псевдонімами.

«Влітку привиди в Мінську зникають через брак вологи в повітрі. Спекотно і сухо — великої річки немає», — пише Пауліна Кот. Але у вологому повітрі квартири номер нуль героїня своєї історії постійно відчуває дивну присутність, від якої вночі можна знудити. Хто раніше бував у цій сталінці біля ГУМу?

В історії Тофілі Багача дві пари очей уважно спостерігають за людьми в білоруській провінції, і спостерігачі роблять власні висновки. Такі тихі та непомітні істоти. Хоча на їхніх спинах росте чорне хутро — вони довго залишаються близькими сусідами селян, ніхто їх не помічає.

Країна, в якій відбуваються події обох історій, вже тане в імлі часу. Що ми про неї пам’ятатимемо?